На днях стикнувся з таким явищам як фейс-контроль. Ні я і раніше якось перетинався з тим що мене оцінювали при вході на ті чи інші заходи. Але завжди для мене це походило без болісно, тобто я цього і не помічав.
А тут так склалося що я пішов зі знайомою в клуб попередньо навіть домовився про вхід з адміністрацією (як виявилося так роблять багато людей тому це нічого і не вирішує, окрім безкоштовного входу), і мене не впустили в клуб просто зупинили при вході і сказали «вийдіть будь ласка» а подружку пропустили без зауважень. Я подумав що це просто не порозуміння і тому став в кінець черги, спробувати зайти знову. Але тоді я навіть і не дійшов до входу до мене підійшли посеред черги і сказали що вам вже відмовили, не займайте черги, схожими фразами він обдаровував і інших «клаберів» які стояли в черзі, і які на їхню думку також не були достойні бути відвідувачем такого закладу як «Патіпа».
Після цього я зрозумів у чому справа, що їм мабуть не сподобався мій одяг, недовго думаючи я помчикував переодягатися в більш пристойний вигляд.
Хоча для мене як для людини яка ніколи особливо не заморочувався на одязі, це був великий удар по самооцінці. Бо я звик одягати ті речі яки мені подобаються, в яких мені зручно і в яких як мені здається я не виглядаю як опудало. До того ж проживши 5 років в Харкові і бувавши на десятках заходів і в клубах зокрема, але здебільшого пов’язаних з сучукрлітом питання дресс - коду відпадало само собою.
Одягнувши те що як на мене було пристойним і по всім параметрам мало підходити для такого «просунутого» клубу як «Патіпа». Ми знову подались туди, і там на нас чекав черговий «облом». Мене знов не пустили до клубу зупинивши мене вже при вході в самісінький клуб.
Тоді я зрозумів що мабуть я для них простий лузер який навіть не заслуговує на вхід. Що я пикою і лахами не вписуюся в їхнє рафіноване життя «просунутих» клакерів. Які являють собою нічого іншого як звичайних жлобів, недалеких від гопників з району, єдина різниця проявляється в одязі.
Так що люди якщо ви хочете попасти в клуб на кшталт «Патіпа» ставайте жлобом і мисліть так само, тоді у вас не виникне питань з відвідуванням таких закладів

ПІДПИШИСЬ! З приводу саботажу мером Полтави А. Матковським (БЮТ) встановлення пам’ятнику І.Мазепі


Прем’єр-міністру України, голові політичної партії ВО «Батьківщина» Ю.Тимошенко


З приводу саботажу мером Полтави А. Матковським (БЮТ) встановлення пам’ятнику І.Мазепі

Шановна Юліє Володимирівно!

Ми, громадяни України, обурені фактом злочинного зволікання та цинічного cаботажу представником вашої партії полтавським міським головою А.Матковським встановлення пам’ятника Івану Мазепі у Полтаві.

Антиукраїнська та деструктивна позиція А.Матковського, спрямована на зрив встановлення та відкриття пам’ятника українському Гетьману, ставить під сумнів патріотичну риторику БЮТу і Вас особисто.

Ми вимагаємо від Вас вжити всіх заходів щодо А.Матковського й на партійному рівні навести лад з ним і подібними антинаціональними елементами у Вашому оточенні. В іншому випадку ми змушені будемо констатувати, що саме Ви є ініціатором антиукраїнського курсу, що чимраз виразніше проглядається в діях БЮТ.

Вимагаємо від БЮТ припинити саботажу і зробити все необхідне, щоб пам’ятник І.Мазепі було відкрито до Дня незалежності України.
http://www.petition.org.ua/?action=view&id=221257

Продивився новий фільм... дуже розпіарений і по який йшов розголос. Дійсно цікаво знято і більш менш об'єктивно. Звісно бо я сприймаю як треба сприймати, бо в фільмі завжди кажеться по "рускую землю, славу, честь....ітд" але ж так і є, бо руська це і є українська. А в Росії мільйони людей та як і в Україні гріють себе думками що то про російську землю і честь, а про те що то московія і що вони так само гнобили Українців мало хто задумається. Так фільм змальовує той момент як нас гнобили татари і поляки, а про москалів нічого, так ті ж поляки і татари зараз наші найліпші друзі не знаю чи виправилися вони чи стали розумніші, я думаю що просто зрозуміли що тільки в своїй хаті своя правда і воля. А ось північні сусіди цього так і не зрозуміли хоча пройшло вже 4 століття, а вони все лізуть і намагаються навчити і зробити по своєму, навіть фільми знімають про нас, ну то дай бог, але ж чому у фільмі поляки говорять польською а українці російською(тількі пару слів українських). Це ж вже неподобство. Чому б козак кричав "Батько ти меня СЛИШІШ" він би краще сказав ЧУЄШ! Ось тут і подвійні стандарти, бо все ж таки в фільмі говориться що на укрАине вони живуть так хай би й говорили Українською. Єдине що дякую що жид він і залишився жидом, а не став новомодним Єврейом.
Тому то нам і треба знімати фільми самим і показувати не тільки що нас гнобили поляки, татари і турки а й москалі!

Дочекались! Найбільша в Україні спортивно-патріотична теренова гра «Гурби-Антонівці» знову скликає молодь з усіх куточків України. Цього разу гра обіцяє бути ще цікавішою, ніж в попередні роки. Проходитиме вона з 29 квітня по 3 травня у лісах на півдні Рівненської та півночі Тернопільської областей. Окрім власне самої гри програмою табору передбачається зустріч «ветеранів», проведення спільної для обох куренів дружньої ватри, прибирання могил вояків УПА біля с. Антонівці та турнір з пейнтболу. Кращі учасники будуть нагороджені символікою гри та цінними подарунками від Центрального Проводу Молодіжного Націоналістичного Конгресу.

«У теренову гру «Гурби-Антонівці» грали понад півтори тисячі молодих людей по всій Україні, а чули про неї десятки тисяч. Достатньо відомо про історичні події, які відбувались на місці теренової гри та яким гра присвячена. Але щороку молоді патріоти приїжджають до підніжжя Кременецьких гір творити нову історію – історію гри «Гурби-Антонівці». Гра та її ідея вже стали настільки популярними, що в «Гурб» з’явились різні копії. Однак, як відомо, копія ніколи не набуде якості оригіналу» - так починається стаття одного із найдосвідченіших гравців «Гурб-Антонівців» Андрія Клименка, керівника розвідки куреню «Волинь» у 2003-2004 роках, голови Ради вищих спостерігачів у 2005-му, курінного куренів «Червоні» та «Жовті» у 2006-2007 роках. Вона найповніше розкриває сутність гри, тому радимо почитати:

http://ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1326
http://ukrnationalism.org.ua/publications/?n=780
http://ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1151

Нагадуємо, що гру було започатковано ВМГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» в 2003 році, назву вона отримала від найбільшого бою в історії Української Повстанської Армії на межі сучасних Рівненської та Тернопільської областей. Основний ареал бойових дій охопив територію між селом Антонівці та урочищем Гурби. З 21 по 25 квітня 1944 року близько п`яти тисяч вояків УПА груп «Північ» та «Південь» протистояли 35-тисячному з`єднанню частин НКВД та регулярної Радянської Армії за підтримки танків, літаків та бронепоїзду. За п`ять днів запеклих боїв, УПА прорвала кільце оточення, завдавши більшовикам суттєвих втрат, чим продемонструвала взірець тактичної перемоги партизанської війни.

Суть гри полягає в тому, що учасники діляться на дві команди (2 куреня, кожен поділяється на сотні, сотні на чоти, чоти – на рої, так, як і в УПА), які змагаються між собою за прапори одна одної та за кількість «вбитих» гравців суперника. При цьому кожна з команд суворо дотримується правил чесної гри, прояви негідної поведінки під час її проведення можуть каратися дискваліфікацією гравця, що проштрафився, пияцтво тут також різко засуджуються. За дотриманням правил слідкують спостерігачі, основні судівські функції здійснює Рада Вищих Спостерігачів.

Перемогу отримує той, хто захоплює прапор противника і при цьому відстоює свій. З кожним роком це робити стає все складніше, адже командири «куренів», що досконало вивчили терен гри, примудряються заховати «штаб» із прапором в таких місцях, що супернику за три дні гри не вдається їх відшукати. Також з року в рік ускладнюється тактика суперників.

Приємно, що популярність гри з кожним роком зростає. У 2008-у році гра вийшла на міжнародний рівень – її відвідали гості з Польщі, Білорусі та Росії. Цього ж року її проведення було підтримано на рівні Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Про «Гурби» регулярно пишуть у провідних друкованих ЗМІ, минулого року журналісти зняли цілий сюжет для одного з провідних каналів вітчизняного ТБ.

Усі, хто має бажання взяти участь у спортивно-патріотичній тереновій грі «Гурби-Антонівці», мають зголоситися до 22 квітня 2009 року. Кандидат, шоб отримати право на участь у грі зобов`язаний:
1. Досконало вивчити Правила і Положення гри тут.
2. Заповнити анкету
3. Написати заяву.
до них додається:
а) копія паспорта (1,2 стор., прописка);
б) копія ідентифікаційного коду.
4. Якнайшвидше направити заявку до Оргкомітету гри (ЦП МНК): 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9, прим.4, тел. (044) 234-70-20, факс (044) 246-47-83, e-mail:mnk@ua.fm

Організатори достроково припиняють зголошувальну кампанію на момент наявності 300 затверджених заявок.

Після затвердження кандидата учасником гри, останній зобов’язаний сплатити внесок 50 грн. на організацію та проведення гри командами-учасниками (Кошти сплачуються на ім`я Резніченка Олександра Петровича, «Приватбанк», рахунок № 6762 4620 3081 6513. Платник повинен заздалегідь поінформувати оргкомітет про переведення коштів). Після оплати внеску кошти не повертаються.

Оргкомітет підтверджує участь у грі до 24 квітня. Особи, чия заявка не підтверджена або які не подали заявки та прибули на гру, не допускаються до гри за жодних обставин.

Зголошуйся в регіонах:

Курінь „Жовті” (зголошуються м. Київ, Київська, Тернопільська, Харківська, Івано-Франківська, Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Житомирська, Одеська, Луганська, Закарпатська, Херсонська області), керівник – Кішка Іван, mnk_turist@ua.fm

Курінь „Червоні” (зголошуються Львівська, Сумська, Волинська, Рівненська, Чернігівська, Запорізька, Миколаївська, Донецька, Полтавська, Хмельницька, Чернівецька, Черкаська області та Крим), керівник - Бень Андрій, golnach@gmail.com

Увага! До участі в грі після попереднього ретельного відбору буде допущено лише 300 найкращих!

Сьогодні пордивився фільм "В означає віндета!". Перед цим я його дивився пару років тому. І знаете я став більше розуміти.. незнаю чи то я став краще розбиратися в житті, чи порсто став задумуватися у деталях.
Тоді я бачив цей фільм ніщо інше як спонукання до боротьби проти гнобителя і як зразок самопожертви заради ідеї.
Сьогодні ж я побачив що цей фільм про те що lewus називае: "рейдерською атакою на націоналізм". Бо у фільмі змальовуеться та картина що до влади прийшов канцлер який казав про віру про захист нації але це все ширма перед тими злочинами які він творив. Так і це випливае як найбільше зло бо це людей наводить на порівння і у тої верстви яка живе в ліберальних думках відразу посилиться думка, що дійсно все так завжди і робиться що під словами про захист націїї ховаеться зовсім інше.
Ще один момент що у фільмі постійно згадуеться пор гомосексуалістів, а точніше про їх утиски. Я сприймаю це як пропаганду. Я проти цього. Я як людина яка отримує біологічну освіту розумію що гомосексуалдізм це генетично детарміноване явище. Але я порти того щоби це показувалося обговорювалося і більше того толерувалося. Їх нетреба переслідувати і знищувати але їм і нетреба затягувати до себе молодь яка ще нерозуміє сутності цього питання і неробити з себе жертв. Природа є яка є, і завжди здорова більшість перемагае.
Накінець хочу зазначити ті речі, що поки поряд зі мною є розумні освідченні люди які живуть з ідеєю України в серці, які мислять ьзагально людськими цінностями, я готовий все робити задля ідеї. Бо як звучить в фільмі "Ідеї кулі нестрашні" "країні потрібні не мертве минуле а надія" І мені здаеться я розумію про що це!

Андрій Клименко, керівник розвідки куреню «Волинь» у 2003-2004 роках, голова Ради вищих спостерігачів у 2005-му, курінний куренів «Червоні» та «Жовті» у 2006-2007 роках
У теренову гру «Гурби-Антонівці» грали понад півтори тисячі молодих людей по всій Україні, а чули про неї сотні тисяч. Достатньо відомо про історичні події, які відбувались на місці теренової гри та яким гра присвячена. Але щороку молоді патріоти приїжджають до підніжжя Кременецьких гір творити нову історію – історію гри «Гурби-Антонівці». Гра та її ідея вже стали настільки популярними, що в «Гурб» з’явились різні копії. Однак, як відомо, копія ніколи не набуде якості оригіналу.

В тій чи іншій ролі мені вдалось взяти участь у всіх п’яти іграх, починаючи від першої у 2003 році. Спробую коротко описати самі ігри та їх особливості. Мені не довелось бути свідком усіх «бойових» дій – це просто неможливо, тому про більшість буду писати з розповідей очевидців і такі описи можуть мати неточності, які мені, сподіваюсь, пробачать їх учасники.

2003
Ідея провести масову теренову гру у лісі площею понад двадцять кв. км. вражала вже сама по собі. До того «теренівки» різними патріотичними організаціями проводились на досить обмежених територіях та у нетривалих часових межах. А совєтські «зарниці» – їх ще добре пам’ятає середнє покоління – мали зовсім інший зміст та достатньо відмінну форму.

Перша гра зібрала майже півтори сотні юнаків – вони були поділені на сотні «Волинь» і «Лисоня». Назви з’явились через «базові» регіони для кожної з команд, Лисоня – славетна гора у Тернопільській області. Відповідно суддями були обрані територіальні обмеження – на півночі мали базуватись «волиняки», на півдні – «лисонівці».

Сотня «Волинь» розташувалась на пагорбах серед північних боліт майже на кутовій межі терену. Прапор та штабний намет опинились посеред болота. За наступний день навколо них виросла ціла фортеця – зі стінами заввишки понад два метри. Зі стін стирчали гострі кільки – цілком у дусі Середньовіччя. Єдиний вхід - лаз під однією зі стін був настільки вузьким, що скориставшись ним я довго чистив одяг.

Сотня «Лисоня» таборувалась серед густого молодого лісу теж на крайній межі терену – тільки південній. Саме «лисонівці» 2003 року першими спробували зіграти у «партизанку» - розрахунок був на прихованість та стійки, які мали завчасно попередити про наближення суперника. Тоді ж «Лисоня» вперше застосувала засоби зв’язку (мобільні телефони у лісі почали ледь працювати лише торік) – це був совєтський військовий дротовий телефон та такі ж рації. Був навіть свій радист. Крім того прапор сотні був замінований, а додатковим захистом служили кілька рівнів розтяжок навколо нього.

Бойові дії розпочались рано вранці біля табору сотні «Волинь». Розвідка «Лисоні» у кількості десятка осіб атакувала табір суперників. Розрахунок – на несподіванку та неготовність. Саме після цієї атаки «волиняки» обнесли прапор частоколом. Атака провалилась через явно замалу кількість нападників. До честі розвідки «лисонівців» - вони вирушили одразу після початку гри вночі та швидко знайшли супротивників. У наступні роки нічні маневри та бойові дії стануть звичайною справою.

Розвідка «Волині», яку я очолював, вирушила лише вранці, ще до атаки «лисоніців». Ми досить швидко знайшли табір суперників – їхні намагання замаскуватись звело нанівець розпалене багаття, дим якого ми й помітили. Несвідомо повторюючи дії розвідки «Лисоні», розділились на дві групи та готували несподівану атаку на табір. Наші плани зруйнував випадок – одну з наших груп помітили передчасно та атакували. До речі, саме випадок вирішував долю й останніх двох ігор.

Того ж дня вдалим маневром «Волині» вдалось обійти стійки суперників та атакувати їх табір. Закладена на прапорі міна зробила свою справу – «лисонівцям» вдалося відбити знамено. Але під час бою майже всі гравці команди загинули – далі за «Лисоню» продовжили грати лише пару десятків людей. Однак і ця жменька бійців не відсиджувалась – наступного дня вони ще раз невдало атакували «Волинь». «Волинякам» вдалося знайти перенесений табір «Лисоні» та захопити його, логічно виборовши абсолютну перемогу.

2004
Чисельність команд, сформованих за регіональним принципом (Волинь проти Галичини) сягнула 350 чоловік.

Команди не стали використовувати якісь новинки у своїй тактиці. Обидва табори були розташовані у помітних місцях, ставка робилась на масовані атаки та захист. Суперники досить швидко знайшли один одного, але ініціативу перехопив курінь «Волинь» - вони двічі атакували табір «Лисоні», з другої спроби таки захопивши прапор «лисонівців».

«Лисоня» відразу невдало контратакувала. Однак, курінь зумів перегрупуватись та знайти у собі сили атакувати табір «Волині». Близька ста двадцяти «лисонівців» за 30 хвилин до кінця гри напали на табір «Волині», який захищали дев’яносто чоловік. Попри в’язке болото та створені «волиняками» завали з колод на підходах до табору «лисонівці» клином змогли прорвати оборону та відбити свій прапор. Однак, на останніх хвилинах гри їм не вдалося захопити прапор «волиняк» - судді визначили нічию. Цей бій увійшов в історію гри як найбільш видовищний та один з наймасовіших.

2005
Завдяки нововведенням куреня, який очолював Олег Медуниця, стратегія і тактика гри пережили кардинальний переворот. Перед грою сили були нерівними – «Південь» на чолі з Віталієм Бенчаком вдвічі переважав «Північ» Олега Медуниці. Проте курінь «Північ» вперше комплексно зіграв за партизанською тактикою – табір був глибоко захований у молодому лісі, про його розташування знав тільки курінний. Охорона табору складалась лише з десяти чоловік, які всю гру спілкувались лише пошепки. До того ж сліди до табору були ретельно заметені.

Решта куреню розділилась на три частини, дві з яких постійно маневрували, а одна була фальшивим табором. Координація їх дій відбувалась через портативні радіостанції, які вперше були масово використані на «Гурбах».

Курінь «Південь» зіграв за старою тактикою масової війни – табір особливо не ховався. Підвела «південних» провалена розвідка та … погана дисципліна, через яку курінь не міг добре маневрувати. «Північні» одразу втратили свій фальштабір – він був нанівець розгромлений ударною сотнею «південних». Проте в цей же час вдалося провести дві вдалі атаки на табір «Півдня», перша з яких була визначальною – «Південь» втратив свій прапор. До кінця гри вояки «Півдня» так і не змогли знайти табір «Півночі». Гра закінчилась впевненою перемогою тактики партизанки над тактикою масової війни.

2006
У грі взяли участь близька п’ятиста учасників, розподілених приблизно порівну між куренями «Жовтих» та «Червоних». Обидва курені обрали партизанську тактику.

«Червоні», яких очолював я, мали у своєму складі кілька дрібних груп розвідки, ударний спецназ чисельністю у тридцять чоловік, групу «Центр» (бл. вісімдесяти бійців), три фальштабори – чисельністю два по п’ятнадцять, і один – близько тридцяти п’яти чоловік. Крім того існував рій захисту свого табору – десять чоловік, заховані з прапором у глибокому «тилу» суперника. «Червоні» не мали свого базового табору – лише три фальштабори та захований табір із прапором. Два основні підрозділи «Спецназ» та «Центр» постійно маневрували, багато маневрів проводились вночі.

«Жовті», табір яких ховався всього у кількохстах метрах від табору «червоних», мали ще цікавішу стратегію. Основні ударні сили жовтих були розподілені на дві рівні групи близько сімдесяти-вісімдесяти гравців у кожній. Ці групи поперемінно змінювались у атаці-захисті та мали базовий табір для відпочинку гравців. Цей табір розташовувався всього у ста метрах від «жовтого» прапору – з метою відволікати увагу від основної мети та бути напоготові захистити прапор. Крім того, курінь мав розвідку (двадцять чоловік), групу захисту прапору та один фальштабір.

Бойові дії розпочались з розгрому одного з фальштаборів «червоних» сотнею атаки «жовтих». За кілька годин ця сотня потрапила у засідку «Центру» та «Спецназу» «червоних» - «жовті» провели невдалу атаку «Центру» знизу вгору. «Центр» скоординовано зі «Спецназом» перейшов у контрнаступ – «специ» били несподівано зі спини. Не на руку «жовтим» зіграло їх розташування – внизу на вузькій дорозі між двох пагорбів.

Перед цим зранку «Спецназ» «червоних» розгромив розвідку «жовтих» у несподіваному зустрічному бою.

Після двох вдалих тактичних дій «червоні» мали перевагу за очками, однак долю гри вирішила провалена розвідка та … його величність випадок. Об’єднаний курінь «жовтих» наштовхнувся на табір «червоних» - десятка захисників мужньо трималась кілька хвилин. Крім того дії розвідників «червоних» виявились вкрай невдалими – прапор суперника не був знайдений.

Після втрати прапору «червоні» провели перегрупування, зібравши всіх дієздатних гравців в одне з’єднання чисельністю близько ста п’ятдесяти чоловік. Решта відправилась в один з фальштаборів. Вночі цей табір був розгромлений сотнею атаки «жовтих».

Маневруючи в останні дванадцять годин гри, ударне з’єднання «червоних» було близьким до мети. Однак, в цей момент гра була зупинена суддями через чисельні порушення правил.

2007
Курені були не такими чисельними, як рік перед тим. І «жовті», і «червоні» заховали свої прапори окремо від більших підрозділів. «Жовті» мали «Сотню» (близько п’ятдесяти чоловік) та «Спецназ» (двадцять гравців). Крім того, діяли десять розвідників, існували два фальштабори і рій охорони прапору.

«Червоні» обрали нову тактику: курінь був розподілений на три чоти по тридцять чоловік, які мали свої визначені квадрати для розвідки та бойових дій. Окремо був захований прапор із охороною у десяток гравців.

Гра розпочалась із засідки – чота «червоних» потрапила у лещата «Спецназу» та «Сотні» «жовтих» і була розбита. Проте груба помилка «жовтих» із розташуванням табору – група, яка ставила табір, відхилилась на пару сотень метрів, виставивши прапор біля бокової дороги – дозволила «червоним» швидко його захопити. Крім цього, погана координація дій між табором та основними силами не дозволила «жовтим» вчасно захистити свій прапор.

Після того «червоні» з’єднались та перейшли до охорони власного табору. «Жовті» так само перегрупувались в ударний підрозділ та розвідку, увесь час продовжуючи шукати суперників. Під час таких пошуків відбулось два бої: спочатку «червоні» невеликими силами безуспішно атакували дислокацію основних сил «жовтих», а потім обидва курені зіштовхнулись у відкритому бою – майже сто на сто. Після тривалої сутички перемогли «жовті», яким, однак, до кінця гри не вдалось знайти табір суперника та обидва прапори.

Особливості підготовки
За п’ять років гри постійні учасники випрацювали свої методики підготовки до «військових дій». Зокрема, курінний та його штаб заздалегідь обирають стратегію, тактику та структуру куреню, призначають керівників підрозділів. Під конкретну тактику формується речовий та харчовий виряди учасників, закуповуються необхідні речі.

Суттєвих змін зазнала й підготовка табору – від будівництва цілих фортець до повного маскування наметів серед молодого лісу за допомогою зрізаних гілок та маскувальних сіток. Як оборонні засоби широко використовуються різноманітні затримуючі розтяжки, як попереджувальні – сигнальні розтяжки. У відкритих боях часто – петарди, вибухові пакети. Розвідка може використовувати свої системи позначень та повідомлень. Зв’язок забезпечується різноманітними портативними радіостанціями, використання яких стало масовим. Поява в Кременецьких лісах мобільного зв’язку лише додасть в різноманітності та динамці гри. З кожним роком вдосконалюються й засоби орієнтування на місцевості – від простих кілометрових карт на початку до супутникових фотознімків і GPS зараз.

Дух
Але важливішим за будь-яку тактичну та матеріальну підготовку є дух гри та дух команди. Саме дух команди виявився визначальним у переломі гри куренем «Лисоня» у 2004 році, у безапеляційному програші куреню «Південь» у 2005-му та у незламному бажанні грати до останньої хвилини команд, які програвали в останні два роки.

Не хотілось би писати надто пафосні речі, але саме моральна складова є найважливішою у цій грі. «Гурби-Антонівці» - це не просто вшанування пам’яті полеглих упівців та неординарний польовий вишкіл, це передусім боротьба духу з тілом, боротьба волі з втомою, панікою та зневірою.

Мені важко щось сказати про людей, які їдуть заради бренду та відпочинку – зазвичай таких з гри викидає простий дощ, нічні травневі заморозки та тривала відсутність гарячої їжі й води. Дехто їде лишень заради того, щоб показати себе – такі люди зрештою йдуть на брутальні порушення правил аби не визнавати власної слабкості чи неспроможності. І лише сильні знають, що «Гурби» - це передусім побратимство духу та друзів. Насправді зовсім не важливо чи програєш ти цього року чи переможеш, важливо, щоб ти вкотре здолав себе та довів свою чесність і честь.

Для мене і багатьох людей «Гурби» - знакова подія у житті. Саме на перших Гурбах я дізнався про майбутнє народження свого старшого сина, саме на Гурбах люди знаходили свою майбутню половинку або, без перебільшення, сенс свого існування. «Гурби» закохують у себе, і ти, попри все, їдеш грати знов і знов. До зустрічі на «Гурбах», друзі!

«Гурби-Антонівці 2008» оголошують мобілізацію
Розпочинається кампанія зголошення на Всеукраїнську теренову гру «Гурби-Антонівці 2008». Термін зголошення - до 20 квітня. Положення про гру, Умови участі, Анкету та Заяву учасника можна отримати тут( http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=146 )

Учасники з м. Києва, Київської, Сумської, Волинської, Івано-Франківської, Чернігівської, Одеської, Житомирської, Херсонської, Кіровоградської, Вінницької, Чернівецької, Луганської зголошуються за адресою mnk_kyiv@ua.fm.

Учасники з Харківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Закарпатської, Черкаської, Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської, Полтавської, Хмельницької областей та АР Крим зголошуються за адресою mnk_kharkiv@ua.fm.

Затвердження учасників теренової гри здійснює оргкомітет. Підтвердження участі здійснюється за адресою mnk@ua.fm. та тел. (044) 234-70-20.

Історична довідка

“Антонівці – Гурби”

Кому довелося побувати в лісовій місцевості між селами Антонівці, що на Тернопільщині, та Майдан Рівненської області, звернув увагу, що земля тут вкрита воронками від снарядів і бомб. Цього року минає 63 роки з часу найбільшого бою Української Повстанської Армії з військами НКВД. Для багатьох українців події понад 60-річної давнини залишаються невідомою сторінкою в історії. Дотепер існує нагальна потреба ліквідувати чергову „білу пляму” в нашій героїчній минувшині.

21-25 квітня 1944 року в урочищі Гурби, на межі сучасних Тернопільської та Рівненської областей в запеклій битві зійшлися відділи південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням командира Петра Олійника - “Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном - “Ясенем” (5 тисяч вояків, 2 гарматні батареї та кілька мінометних ланок) з внутрішніми військами НКВД та частинами Червоної Армії загальною чисельністю близько 35 тисяч, яких підтримувала авіація, танкові частини та навіть бронепоїзд. Більшовики планували витіснити великі з’єднання УПА, що знаходилися в цьому районі, в болота, що оточують урочище Гурби, і знищити. Крім того, перед загрозою мобілізації у Червону Армію (а це загрожувало для жителя Західної України смертю в першому ж бою, бо новобранців кидали в наступ неозброєними і ненавченими – своєрідні спокута совєтському молохові за проживання під німецькою окупацією) кілька тисяч цивільних чоловіків в кінці березня – на початку квітня пішли в ліс під захист УПА, плануючи також влитися в ряди повстанців.

З початку квітня червоні частини почали оточувати район операції, поступово концентруючи сили на певних напрямках. 21 квітня розпочався наступ. Удари наносилися з півночі, сходу та півдня. 24-25 квітня розгорнулися найбільш запеклі бої.

Проявивши великий героїзм, знищивши понад 900 більшовиків і десь стільки ж поранивши, підбивши 5 танків, загони УПА прорвали вороже кільце на заході, в районі с. Буща та вийшли з оточення (власні втрати – 150 убитих та 60 поранених, більше 100 полонених; загинуло ще кілька сот цивільних, які були мобілізовані в УПА, але з яких ще не було сформовано бойових частин). У бою біля Гурб відзначилася повстанська ударна група, що складалася з вихідців із Чернігівської та Сумської областей.

Це був найбільший бій в історії УПА. Тому Молодіжний Націоналістичний Конгрес вирішив відзначити його найбільшою за всю історію молодіжного руху в Україні тереновою грою „Гурби-Антонівці”.

Цей захід, що вже став традиційним, проводиться з 2003 року і присвячений історичним подіям, які відбувалися на зазначеному терені у 1943-44 роках. Серед цих подій – діяльність Штабу „УПА-Південь”, проведення Конференції Поневолених Народів та найбільший бій загонів УПА. На місці боїв залишилося багато загиблих повстанців, яких поховали місцеві жителі.

Метою теренової гри „Гурби-Антонівці” є виховання у дітей, юнацтва та молоді, національної свідомості, історичної пам’яті, громадянської позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину шляхом опанування духовної спадщини визвольної боротьби ОУН-УПА та налагодження міжрегіональної співпраці між молоддю різних областей України. Силами організаторів будуть сформовані два курені з числа учнівської, студентської молоді, активістів громадських організацій загальною. Між цими куренями відбудеться теренова гра, яка є найбільшим молодіжним щорічним заходом такого типу за всю історію молодіжного руху України.

Крім того планується вшанування пам’яті загиблих повстанців, загиблих у квітні 1944 р., впорядкуванням повстанських могил довкола каплиці, спорудженої на місці бойових дій.

Фотоальбом попередніх теренових ігор знайди тут(http://www.ukrnationalism.org.ua/album/?s=23).



Розмістіть будьласка на своїй стіні....

Так друзі, дехто може чув, а хто не чув то почуйте. Я займаюся відновленням харківського арт-кафе «Остання барикада». Багато було в нас проблем то я не хтів, то я не міг, потім я передав ідею і ініціативу своєму другу. Він більший має досвід по пошуку спонсорів і по організації таких проектів. І ось ми вийшли на той шлях, де вже Або пан, або пропав!
І виходячи з цього я прошу вас висловити свої думки з цього питання:
1. Як хто бачить існування цього кафе, і щоби їм було цікаво там бачити?
2. Чи є у когось знайомі кухарі, які б могли там працювати, або можливо які могли б допомогти на якісь свята чи заходи!
3. Хто б міг стати волонтером, щоби його привести в порядок, і можливо ми зробимо там святкування новорічної ночі!

p.s. Буду вдячний за всі дописи по цій темі, і плекаю надію що це все виллється у щось серйозне!!!

Друзi! Вiтаю всi з днем студента! Бо всi ми iми колись були чи будемо... а дехто перебувае в цьому станнi все життя!

Я мабуть завжди буду студентом принаймнi в цей день... бо в мене ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ!!!


p.s. В кого э бажання завалюйте сьогоднi до мене за адресою вул. Отакара Яроша 10, гурт. №11, к. 169 на 18.00. Всiм буду радий))

Де б я не був і не йшов
Що не робив би і знов
Тільки щоб було цікаво тобі
Я хочу щоб було цікаво тобі
Якби я міг стати цікавим тобі

(актуальне для мене....)


Знайшов і роздрукував всі тексти пісень гурту СКАЙ... значить буду їх вчити, а як навчуся грати на гітарі, то буде повний рулез..

Сьогодні купив собі новий наплічник... як і слід було очікувати це виявився Терра Інкогніто... Так і купив такий який схожий на наплічник фірми Дойтер... і багато в чому схожий на наплічник Монети... можливо також стало одним з визначальником моїх пріорітетів... колір помаранчевий 75 літрів... так що тепер залишилося купити намет і маленькій наплічник і буду себе відчувати суперТуром))

Ні він не вдалий не тому що він невдався.. а тому що просто я на нього не прийшов.. я не зміг підготуватися до нього.. із-за деяких причин... то я мало прочитав.. то я мало інфи назбирав... то я невстиг написати план кончпект урока.... І вже коли я йшов в школу я збагнув... А ЧОГО Я МОЖУ НАВЧИТИ УЧНІВ!??!?!?!?!..... і поїхав на роботу... ось такий початок педпрактики)) хе-хе

Веселі такі часи настали...
я наближаюся до мети....
роблю все що від мене залежить...
але виходу не можу знайти...

Так от таке зі мною твориться.. сьогодні проколесив Харківській район... щоби забрати і прередати протокол... і це все приходиться робити із-за людської тупості....
Єдине що радуе це класна погода... я просто дуже радий бу вїти 2 кілометри по дорозі в по сторонах якої росли берези.... і цей теплий воздух.. і це жовто зелене листя... супер.... а ще порадувало... маленькі соняшники які росли на краю дороги...

А завтра я веду перший урок в школі... тема: "Радіація".... ну що дітки готуйтеся йде ваш каратель і мучитель... зі знаннями і дисципліною)))

Вітаю всіх зі святом! Так сьогодні і справді великий день, сьогодні вперше за 17 років Української незалежності це свято святкуеться на Державнаму рівні! Це ще один крок вперед в Українській національній революції. Я дуже був радий бачити сотні своїх знайомих... хай не усіх я знаю як друзів ален всі вони є тими людьми з якими я пройшов якусь частку свого життя.
Пеорше з чого почалося моє святкування це було Віче на софіївському майдані.... що найбільше зподобалося це коли виступали спортивні коментатори і казали правильні речі.. я дуже радий що вони такі є! Далі марш до палацу "Україна" нашляху багато приколі в було, але це інша історія. Далі сам концерт одним словом концерт нависоті... я в захваті, що найбільше здивувало і сподобалося це те що соліст гурту "Мандри" заспівав ту пісню яку я вивчав на протязі останніх днів для Харкова... просто вау....ї
А зараз все мене чекає Харків і прямий єфір на АТН тема: "патріотизм". так що дивіться завтра о 13,00.
Провіів Монету на потяг.. і сам виходжу за 10 хвилин... все побіг))

Сьогодні повернувся з табору Повстанська Ватра... І на мене відразу звалилися десятки справ зроблених чи не зроблених завалених і не повністю... Планував їхати на 14 в Харків.. але так як ніхто мою справу не продовжував в моменти відсутності мене... то виходить краще залишитися в Києві...
Але все ж таки про те що мене найбільше здивувало... це те яка шуміха почалася навколо пам"ятника Героям Крут.... Так його прибралди з місця його перебування.. і це було десь за тиждень до виборів... і його прибирали не просто так.. а тому що якійся дігенерат його повалив на землю... і я маючи здоровий глуз вирішив його перенести в офіс НУ.. якій знаходиться зовсімпоряд на гоголя.... і що зараз на всіх сайта кричать що хтось викрав пам"ятник ... а потім що його знайшли в офісі НУ.... так я сам особисто його туди переніс!!! бо я це питання полагодив з людьми які безпосередньо приймали участь в його встановлені тоді 29 січня 2006 року....
І мені дивно читати заяви Тритецького і Козоріза.... що до цієї ситуації я розумію що це символ української громади Харкова.. але варто булоб хочаб звернутися до тих людей які його встановлювали... бо це їх справа.. а то вони піаряться на чужих плодах.. а це з моєї точки зору підло!!!!
Тепер і незнаю що робити, мабуть приїду і дам пресуху якусб з цього питання бо як так робиться ім"я на пустому місці і підіймаеться "пилюка на воді"... і з-за того що хтось не хоче випитувати подробиці у компетенних людей...

Люди добрі я до вас звертаюся з таким порханням треба ваша допомога в розробці наліпки на 14 жовтня для м. Харкова!!! Сам розумію що в короткий термін не вкластися але дайте мені хоч ідеї чи зсилки з чого можно зшити хочаб щось... і бажано почути від вас якісь гасла які будуть на наліпці.. і якіб на ваш поглід заволікали би людей... прийти на це свято.
Для більшого розуміння завдання даю свій варіант:"Українець! Вони воювали і віддавали свої життя за твоє майбутне! прийди і віддай їм свою шану!" "Світ визнав УПА, Черга за тобою!"


Так і якщо буде бажання цим зайнятися зателефонуйте мені..... 8-063-574-13-87 Кішка

Повстанська Ватра» - вишкіл української молоді

Вже вшосте Молодіжний Націоналістичний Конгрес проводить всеукраїнський табір-джамборі „Повстанська Ватра”. Метою табору є виховання молодого покоління українців в дусі любові та вірності своїй Батьківщині, пропаганда здорового способу життя, вивчення умов життя в природі, вдосконалення знань з таборування, мандрівництва, топографії, фізичний гарт молоді та ознайомлення з ідеологією українського націоналізму.

Табір не має постійної „прописки” – щороку відбувається в різних регіонах України на місцях слави національно-визвольної боротьби. У 2002-2003 рр. він відбувався на Волині та Рівненщині, у 2004 році, зважаючи на президентські вибори та активну участь членів МНК у кампанії, від проведення табору довелося відмовитись. У 2005 році табір відбувається на Вінниччині, а 2006-го вже на Сумщині. Цього року «Повстанська Ватра» відбудеться на Фастівщині, що у Київській області, з 10 по 13 жовтня.

Програма табору складається зі спортивних змагань з футболу, регбі, теренової гри та ще багатьох видів фізичного гарту молоді. Також таборовики зможуть прослухати лекції з історії українського націоналізму, національно-визвольної боротьби, життя визначних постатей в українській історії та ідеології. Для того, аби потрапити на табір тобі необхідно:

- бути українським патріотом,
- мати 14 років,
- подати зголошення до найближчого осередку МНК,
- зібрати повний речовий та харчовий вирід,
- виконувати всі накази та розпорядження Проводу табору без обговорень.

Більш детальна інформація на сайті http://ukrnationalism.org.ua/news/?n=3005

Так вчора я вперше виступав на науковій конфиренції... Хоча це і була стендова доповідь.. все одно розповідав я багатьом людям.. здебільшого питання були прямі... тобто такы "А зачем ви ето делалі?" або "Ой как інтересно, а почему нельзя било ето в ПЦР разогнать?" (Російською бо левова частка всіх людей були з Москви.) Ну та і їм важко второпати що ПЦР в нашому універі немае і невідома коли буде.. а для них це порядок речей. Добре що хоч про сіквінатор не питали... хоча у одніеї дівчини була фотка з послідовністю нуклеотидів.. але вона сама сказала що тількі в них така модна штука є.
Але менше з тим все пройшло добре... хоча я все таки зрозумів що до науковця мені ще с..ть і с..ть... бо жодного питання в мене не виникало під час виступів докладчиків... може хоч сьогодні виникнуть... бо засідання моєї секціїї))


p. s. Що найбільше вразило що всі документи на конфиренції англійською... дивно якось))